Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 19.10.2017, 19:58


Меню сайту

Категорії розділу
Статьи [11]
Наше опитування
ОЦІНІТЬ НАШ САЙТ
Всього відповідей: 130

Статистика

Форма входу



Історія закладу освіти

Історична довідка.

До 1917 року в селі Рогізна діяла церковнопарафіяльна школа, в приміщенні якої відбувалось навчання до 1969 року. 2 квітня 1969 року приміщення школи згоріло.

У 1948-1949 роках Рогізнянська школа була початковою, з 1950 року – семирічною. Будівництво нового шкільного приміщення було розпочато навесні 1969 року, а відкрито навчальний заклад 1 вересня 1970 року. З 1 вересня 2000 року школа прийняла до себе дитячий садок «Веселка», перейменована в Рогізнянське НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів – дитячий садок»

На протязі діяльності школи її очолювали:

  Либський Калістрат Гнатович (до 1938 р.)

  Онищук Іван Титович (1938 – 1941 рр.)

  Павлюк Іван Фокович (1944-1948 рр.)

  Чередниченко Лілія Федорівна (1948 – 1954 рр.)

  Хмельницький Дмитро Оліферович (1954 – 1957 рр.)

  Ворчинський Микола Климович (1957 – 1975 рр.)

  Трикоз Володимир Іванович (1975 – 1988 рр.)

  Заболотня Галина Кирилівна (1988 – 2008 рр.)

З 2008 року школу очолює Висоцький Андрій Петрович.
Незабаром навчальний заклад святкуватиме своє 40-річчя!
 

Історичний екскурс "Розвиток освіти в селі Рогізна"

Перша половина XIX ст. характеризувалась просто жахливим становищем в освіті. До занепаду освіти, насамперед, спричинилося впровадження кріпосного права та переконаність уряду Російської імперії і дворянства в тому, що освіта кріпакам не потрібна.

 Становище дещо поліпшилось після скасування кріпацтва і особливо з 1911 р., коли відповідальність за розвиток загальної освіти взяли на себе земства. Земські шкільні комітети, що нерідко складалися з людей прогресивних поглядів, покривали приблизно 80-85% шкільного бюджету, сприяли оновленню шкільної справи, удосконаленню методики викладання, замість зубріння релігійних текстів упроваджувалися такі дисципліни, як математика, історія, географія, література.

Відповідно підвищується фаховий рівень учителів, але в галузі освіти залишились серйозні проблеми. Оскільки навчання було не обов'язковим, то дві третини селян замість навчання в школі посилали своїх дітей працювати в поле.

До революції у Рогізні була побудована прекрасна церковноприходська школа, в якій діти навчалися до 1969 року. 2 квітня 1969 року ця школа згоріла. Зі спогадів дружини колишнього голови сільської Ради Ломако Ганни Іванівни: "... У перший клас я пішла в 1932 р. Сиділа за партою, яку зробили самі батьки. Школа була семирічною. Учнів у класах було багато (приблизно по 28 учнів).

 Директором школи був Либський Калістрат Гнатович. Проживав він на території школи".

Після розгрому білопольської армії у червні 1920 р. одним із перших заходів радянських органів було відновлення шкільного навчання. У своїх діях місцева влада керувалась ленінським декретом "Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви" від 23 січня 1918 р., а також положенням "Про єдину трудову школу" від 16 жовтня 1918 р.

На виконання рішень Всеросійської Надзвичайної Комісії по ліквідації неписьменності (очолив її М.І.Калінін), створеної у 1920 р. та постанови Раднаркому УРСР "Про боротьбу з неписьменністю" у 1921 р. в усіх селах району при школах, хатах-читальнях були створені лікнепи, в яких стали працювати учителі й старші учні-культармійці, комсомольці та службовці.

У 1921 р. в селі Рогізна відкривається хата-читальня в колишньому попівському будинку. У 1922 р. при школах почали створюватися дитячі комуністичні організації, які спочатку називалися "спартаківці", а потім стали піонерськими організаціями. Піонери проводили велику громадську роботу: виготовляли наочну агітацію, випускали бойові листки, допомагали збирати врожай тощо.

Першим комсомольцем села був Осаулюк Нестор Лаврович (помер кілька років тому в смт.Володарка).

 Перед Великою Вітчизняною війною у 1938-1941 рр. директором школи працював Онищук Іван Титович, викладав історію, географію, суспільствознавство.

В той час працювали такі вчителі: Олійник Лідія Василівна - учителька початкових класів, Куян Тетяна Мусіївна, Либська Мотря Гнатівна, Гуріненко Поліна Сергіївна, Куценко Іван Панасович, Марчук Сергій Полікарпович, Будник Іван Ісакович, Олійник Мотря Григорівна, Монько Параска Кузьмівна.

 Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Онищук Іван Титович був призваний до армії. Навчання в школі було припинено.

31 грудня 1943 року було визволено с.Рогізну. Першим у село серед визволителів прийшов капітан, командир передової Рурський Микола Макарович - уродженець села.

Навчання в школі знову розпочалося. Деякий час школою керувала Чухлян Олена Євгеніївна, яка потім до виходу на пенсію у 1980 році викладала хімію і біологію. При ній працювала виробнича бригада і найкраще була організована робота на навчально-дослідних ділянках.

Повернувшись із госпіталю у 1944 р., школу очолив Павлюк Іван Фокович. Працював до 1948 року.

Матеріальна база освітнього закладу в перші повоєнні роки була дуже бідною: не вистачало підручників, зошитів, іншого шкільного майна. В один клас ходили діти різного віку. Післявоєнні діти були бідні, але дружні, працьовиті.

У 1948-49 рр. Рогізнянська школа була початковою, але вже у 1950 році школа знову стала семирічною.

З 1948 р. по 1954 рік директором школи була Чередніченко Лідія Федорівна. В ці роки школа отримала землю під навчально-дослідні ділянки, вводилось виробниче навчання. Колишні учні і сьогодні згадують добрим словом Лідію Федорівну та її сестру, яка працювала вчителькою. У 50-х роках у школу прийшов працювати молодий спеціаліст Осаулюк Яким Єфремович. Він закінчив Бердичівський учительський інститут, а потім заочно Уманський педінститут. Викладав хімію, біологію, математику. З деякими перервами працював у школі до 1975 року.

У 1954-57 рр. директором школи працював Хмельницький Дмитро Олефірович. З 1957 р. по 1975 рік школу очолював Ворчинський Микола Климович. Розпочав він свою роботу ще в старій школі. Багато віддав сил і здоровґя під час будівництва нової типової школи. Будівництво розпочалось весною 1969 року, а вже 1 вересня 1970 року навчальний заклад був відкритий.

18 років працював Микола Климович. Було сформовано стабільний педагогічний колектив.

У 70-х роках продовжувала зміцнюватися матеріальна база сільської загальноосвітньої школи.

В навчальних закладах району вводиться кабінетна система навчання учнів. В Рогізнянській школі дещо пізніше перейшли на кабінетне навчання. Кращими кабінетами були фізичний, хімічний, математичний.

З 1977 р. у звґязку з переходом до обовязкової середньої освіти розробляються в районі єдині річні плани комплектування профтехучилищ, середніх спеціальних закладів і девґятих класів середніх загальноосвітніх шкіл з випускників восьмих класів.

Але введення обов'язкової загальної середньої освіти призвело до небажаних наслідків у роботі шкіл: "процентоманії", зниження рівня вихованості і культури школярів.

З 1975 р. директором Рогізнянської загальноосвітньої школи до 1988 року працював Трикоз Володимир Іванович. Викладав хімію і біологію. Багато зробив для покращення дисципліни як в учнівському, так і в педагогічному колективах. На належному рівні проводилась робота на навчально-дослідних ділянках. Грамотно проводив політзаняття з учителями. Приділяв достатньо уваги навчально-виховному процесу школи.

З 1986-87 навчального року на основі "Основних напрямків реформи загальноосвітньої і професійної школи" (1984 р.) в районі почали відкриватися класи для навчання дітей-шестиліток, а з 1989 р. загальноосвітня школа перейшла на одинадцятирічне навчання.

В Рогізні семирічки навчалися в школі лише один рік, а потім підготовка до школи проводилася в дитячому садочку (до 2000 р.).  У школі регулярно працювали предметні гуртки: математичний, спортивний, драматичний.

Проблемою в школі залишається організація виховної роботи з так званими важкими дітьми, залучення їх до позакласної і позашкільної гурткової роботи.

Хоч у 70-80-ті роки застійні явища відбулися і на народній освіті, все ж таки вдалося привернути увагу громадськості і трудових колективів до шкіл. Відповідно до положення про загальноосвітню школу на шкільних конференціях обрано раду школи, до складу якої увійшли 5 вчителів, 5 учнів та 5 батьків, представників базового підприємства.

Зроблені перші кроки до демократизації життя навчального закладу. Входить у практику виборність директорів шкіл. Уперше , на вимогу вчителів ,такі вибори проведені в Рогізнянській школі в серпні 1988 року. Таємним голосуванням у присутності представника райкому партії Курманчук Олени Геннадіївни директором школи було обрано Капелюшну (Заболотню) Галину Кирилівну.

У той час працювали такі вчителі:

Осаулюк Яким Єфремович-вчитель хімії і математики, Кушнір Ольга Степанівна - вчителька російської мови і літератури, Кушнір Віктор Миколайович - вчитель української мови і літератури, Капелюшна Галина Кирилівна - вчителька математики і фізики, Чухлян Олена Євгеніївна - вчителька хімії і біології, Марчук Конон Оксентійович - вчитель початкових класів, Павлюк Лукія Фоківна - вчитель історії, Павлюк Оксана Ісаївна - вчителька початкових класів, Глушенко Віра Василівна - вчителька початкових класів.

Учителі брали участь у районних методичних обґєднаннях, давали відкриті уроки, проводили заняття предметних гуртків.

Велика увага приділялась художній самодіяльності як серед учнів, так і серед учителів. Серед учителів працював драматичний гурток. Пґєса "Фараони", поставлена місцевими вчителями, користувалась великим успіхом.

Деякі вчителі вийшли на пенсію, і в школу прийшли молоді спеціалісти: Лівіцька Ольга Василівна - вчителька початкових класів, Назаренко Тетяна Василівна - вчителька початкових класів, Христофорова Лариса Олександрівна - вчителька початкових класів, Грушко Ніна Миколаївна - вчителька історії, Сорокопуд Юзеф Євлампійович  - вчитель фізкультури.

Удосконалюється стиль роботи директора школи, методичної роботи з учителями. Запозичується передовий педагогічний досвід із шкіл району, держави, стали практикуватися нетрадиційні семінари, розмови "за круглим столом", уроки народознавства.

У даний час в школі працюють колишні її учні : Музика Людмила Дмитрівна, Вілінська Ольга Василівна - вчитель математики.

З 1 вересня 2000 року школа прийняла до себе дитячий садок "Веселка", а тому перейменована в Рогізнянське навчально-виховне обґєднання "Школа І-ІІ ступенів - дитячий садок".

Директорами в Рогізнянській школі працювали: Либський Калістрат Гнатович (1929-1938), Онищук Іван Титович (1938-194), Чухлян Олена Євгенівна (1944), Павлюк Іван Фокович (1944-1948), Чередніченко Лідія Федорівна (1948-1954), Хмельницький Дмитро Оліферович (1954-1957), Ворчинський Микола Климович (1957-1975), Трикоз Володимир Іванович ( 1975-1988), Заболотня Галина Кирилівна (1988)

 

СПОГАДИ ДРУЖИНИ КОЛИШНЬОГО ДИРЕКТОРА РОГІЗНЯНСЬКОЇ СЕМИРІЧНОЇ ШКОЛИ ВІШТАЛЮК О.Й.

Онищук Іван Титович народився 1912 року в с. Березна Володарського району Київської області. З 1938 року, після Либського К.Г., був директором Рогізнянської школи і викладав історію, географію та суспільствознавство.

В 1939 році його призвали служити до лав Радянської Армії. Відбував службу в Брест-Литовську. Але в червні 1940 року його комісували з лав Радянської Армії за станом здоровґя (загострення виразки шлунка).

Онищук Іван Титович повернувся додому і знову став працювати директором Рогізнянської школи, вступив у ряди Комуні стичної партії.

Коли почалася війна, його залишають у тилу. Онищук І.Т. продовжує працювати директором школи.

А коли фашисти окупували Сквиру, Володарку, комуністи Онищук І.Т., Герасимчук А.Ю., Бойко І.А. змушені були перейти в підпілля. Звґязавшись з місцевими партизанами, вони вели боротьбу з ворогом.

Під час підпільної боротьби на слід партизанів вийшли фашисти.

За доносом запроданця-поліцая із с.Березна Мордатенка Онищука І.Т. арештувало гестапо: три поліцаї відвезли його у Володарське гестапо, а пізніше у Білоцерківське. Коли він знаходився у фашистському застінку в Білій Церкві, вартові (з місцевого населення) переконували його до втечі: темна ніч і заплава Росі сховають його від переслідування. Але підпільник вирішив інакше: в нього вдома лишилась .дружина з маленькою донькою. У випадку його втечі їх чекав розстріл.

А попереду Онищука І.Т. чекали нові поневіряння.

Вирок був суворим. Гестапо відправило партизана в концентраційний табір "Дахау".

Фашистські нелюди не вважали вґязнів за людей. Онищук І.Т. потрапив до групи, на вґязнях якої фашистські медики проводили різні досліди.

Коли в 1945 році американці визволили ледь живих вґязнів, серед них і чудом залишився живим і мій чоловік, Онищук І.Т., вага якого була 33 кг.

Завдяки американським медикам, які виходжували вґязнів протягом року, Онищук І.Т. повернувся до життя.

В 1946 році Онищук І.Т. повертається на Батьківщину і очолює Березнянський дитячий сирітський будинок, а через деякий час вчителює в с.Михайлівка.

Та роки неволі підірвали здоровґя молодої людини. На 36 році життя важка хвороба здолала його.

Помер Онищук І.Т. 27 травня 1948 р. в Білій Церкві, там і похований матірґю.

 

 З 1957 року в Рогізнянській восьмирічній школі працювало подружжя вчителів Кушнір Ольга Степанівна та Кушнір Віктор Миколайович.

Ольга Степанівна викладала російську мову та літературу, Віктор Миколайович - українську мову та літературу. Молоді педагоги добросовісно відносились до своєї роботи, а в післяурочний час займалися культпросвітньою роботою. Кушнір Ольга Степанівна організувала в школі драматичний гурток, який учні відвідували з бажанням.

Разом із Віктором Миколайовичем (а він гарно грав на баяні) готували концерти до свят, виступали в сільському та районному будинках культури перед працівниками сільського господарства.

Віктор Миколайович та Ольга Степанівна організували учням екскурсії у місто Київ. Діти побували в цирку й зоопарку, в зоологічному саду, в музеї Великої Вітчизняної війни.

Під керівництвом учителів учні брали активну участь у тимурівській роботі.
 

СПОГАДИ КОЛИШНЬОГО ДИРЕКТОРА РОГІЗНЯНСЬКОЇ СЕМИРІЧНОЇ ШКОЛИ ПАВЛЮКА ІВАНА ФОКОВИЧА

1 жовтня 1944 року після приїзду в село з госпіталю я був призначений директором Рогізнянської семирічної школи.

Школу я прийняв від Чухлян Олени Євгенівни. В цей час ще йшла Велика Вітчизняна війна і період у житті людей був важкий. Школа була в плачевному стані. Біля школи хтось кинув протитанкову гранату, яка розірвалась. Від вибуху всі південні вікна у школі були вибиті. Мені довелося діставати скло у Києві, щоб засклити вікна. Правда, колгосп допоміг із поїздкою у Київ і в покупці скла. Так що вікна вдалось впорядкувати.

Колгосп також виділяв продукти і в школі учнів харчували. А в той час люди жили дуже бідно, багато людей голодувало. Тому харчування дітей у школі було великою допомогою для батьків.

У селі в той час Будинку культури не було. А тому колгоспні збори, а пізніше і вибори проводились у школі.

Дітей у школі було багато, через те молодші класи були паралельні (по два). Учнів було більше двохсот. Учителів часто не вистачало і мені доводилось викладати різні предмети (математику, історію, географію, хімію і німецьку мову).

Учителі теж жили бідно, бо зарплата була невелика. Вираховували 10% прибуткового податку і 10% позички. На позику підписувалися всі вчителі на місячну зарплату. Учителі одержували на місяць 8 кг муки на працездатного і 4 кг на дитину. Крім того, кожен місяць продавали на колектив 4-5 кусків мила і 8-10 метрів мануфактури. Це все потрібно було поділити між усіма вчителями, а це було дуже важко робити.

Отак жили ми в той час.

Важкі умови життя були для всіх. Але незважаючи на це, вчителі часто збиралися з керівниками села і весело проводили разом свій вільний час, відзначали урочисто різні свята. Одним словом, школа жила з керівництвом села дружно.

З кожним роком учнів у школі зменшувалось через низьку народжуваність - і в 1948 році школу в селі Рогізна реорганізували із семирічної у початкову. Мене перевели у Косівську семирічну школу. 28 років працював у Косівській семирічній, а потім восьмирічній школі.


Друзі сайту



Міністерство освіти і науки
Головне управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації
Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Copyright MyCorp © 2017
Сайт управляється системою uCoz